- Отож, пане Ярославе, ваша школа існує з 2001 року. Що зроблено відтоді та які перспективи у школи сьогодні? - З 2001 року ми працювали в Угриневі. Були в нас певні напрацювання, здобутки, проте були й проблеми. Але це все відноситься до старого етапу розвитку школи. Сьогодні у нас розпочинається етап новий: школа перереєстрована в юстиції, змінила назву, змінила й локацію. Зараз ми займаємося на стадіоні та у спортивному залі Крихівецької ЗОШ, що є набагато ближчим до міста та вигіднішим для добирання хлопчаків. За це варто особливо подякувати голові сільської ради Влашину Василю Михайловичу, депутатам ради а також директору школи Форкуці Олені Анатоліївній. - Чи вже набрані групи, оскільки, розуміється, що все доводиться знову починаи з нуля? - Зараз саме проходить набір. Вже зформована група юнаків 2001 року народження. Працюємо над набором 2002-2006 років. Викладанням займаюсь я, Олександр Микулець , що має тренерську ліцензію ФІФА і місцевий викладач фізичної культури - син нашого прославленого нападника Гнатишина Олег. Є лікар, обслуговуючий персонал. Тобто усе так, як і має бути в школі. - А чи долучається хтось із підприємців до вашої роботи? Чи є меценати? Та й чи платне навчання у школі? - Звичайно, що будь-яка робота не можлива без фінансів. Допомагають добрі люди і нам. Сьогодні можемо похвалитися співпрацею з такими відомими будівельними фірмами як «Ярковиця» та «Вамбуд», допомагають і приватні підприємці. Зараз ведемо переговори із ще одним потужним спонсором. Що ж до дітей, то у нас немає оплати, а натомість існує система членських внесків. - Які найближчі плани школи? Чи плануєте участь у ДЮФЛ області наприклад? - Напевно ще зарано говорити про участь у ДЮФЛ, проте вже в січні ми плануємо включитися в дитячо-юнацькі футбольні змагання. Є в планах самостійно провести один з дитячих різдв’яних турнірів. Також не залишатимемось осторонь й інших змагань. Загалом, передбачається, що для повного становлення школи потрібен рік. За цей рік зформуються групи, випрацюємо стратегію і тоді вже будемо думати куди заявлятись. - З вихованцями, так би мовити, «угринівського періоду» ви виїжджали на змагання в Польщу. Чи залишились ще там контакти? - Звичайно. будуть у хлопців й закордонні практики. На сьогодні є підписаний договір про співпрацю з футбольними організаціями у польських містах Горліце, Познань, Вроцлав. З нового року плануємо налагодити контакти з нашими ізраїльськими партнерами - клубами «Маккабі» із Хайфи та Іроні Апоель Рішон Ліцеон. Окрему увагу будемо приділяти й іншим аспектам фізичного виховання. Ви знаєте, що я в молодості багато часу присвятив хокею, але вибрав у підсумку футбол. Проте, скажу здосвіду, заняття на коньках дуже багато дають для футболіста. Працює інша група м’язів, чіткішою стає координація рухів. Тож намагатимемось позайматися й хокеєм і лижним спортом. Маємо можливість возити дітей у наші рідні Карпати. Вже є домовленість про заняття в аквапарку, особливо плавання важливе у зимовий період. - До речі, знаючи ваше перебування під тренерськими настановами Лобановського, на що ви будете акцентувати увагу під час навчання? - Перше, що ми не будемо робити - завантажувати юнаків фізичними вправами. Я вважаю, що в такому юному віці нарощувати фізичні кондиції категорично заборонено. Треба давати дітям поняття техніки та тактики. Треба навчити поводитись з м’ячем, не боятись м’яча. Все інше прийде згодом - у більш зрілому віці. - Тепер здавалося б крамольне питання - куди мають прагнути потрапити вихованці фтбольних шкіл області? На Прикарпатті не існує жодного професійного футбольного клубу. Усе інше що є - для перспективних футболістів - не серйозно. У чемпіонаті області ж особливо не засвітишся. - Це дуже болюче сьогодні питання. Нам - тренерам, починаючим тренерам важливо знати, що молодий футболіст знайшов своє місце у футбольному житті. Тож працюючи вже сьогодні з молодими перспективними юнаками ми шукаємо їм відповідні команди. Виступаємо в ролі своєрідних футбольних агентів. - Чому ж так? - Тому, що це єдино правильне рішення. Адже за сьогоднішньої футбольної системи, що існує в Україні, тренер, що виховав футболіста, отримує за це подяку. Ну максимум - комплект футбольної форми і премію. Всі інші відрахування йдуть на спортивну школу. Це, я вважаю, не правильно, адже людина вклала у футболіста всі знання, вклала душу. А в кінцевому результаті школа футболіста випустила - він десь там пішов, або заграв або загубився і по справі. Натомість агент футбольний вже веде свого футболіста. Підшукує йому клуб, стежить за кар’єрою, за фізичними кондиціями і т.д. А так - сьогодні талановитим хлопцям і справді немає куди піти. У нас футбольна піраміда без вершини. - Ви, як людина, котра багато бачила на своєму футбольному шляху, як можете охарактеризувати те, що діється зараз в українському футболі? - Можу сказати одне. Гарно коли футбольні люди роблять для футболу, але в нас в Україні все відбувається навпаки. 90% футбольних людей роблять все від футболу. Перш за все зважають на свої інтереси, шкурні, дивляться що б звідти, з того спорту, витягнути. Чому у нас зараз немає професійного футбольного клубу? Адже зараз це простіше простого. Все тримається на комерційній основі. Це колись треба було пройти всі щаблі, дотримати спортивний принцип, виграти спочатку область, потім змагання КФК, потім вже про третю або ж другу лігу мріяти. Тепер все просто: є гроші - граєш. Спосіб там придумають. Чи питання в фінансах? Також ні. Ну скільки треба мінімум для нинішньої другої ліги України - 3-4 мільйони. Хіба в нас немає підприємців, щоб могли виділити ці кошти? Щось не віриться. Тяжко про це говорити. Але напевно треба. Скільки років вже з владних трибун відновлюють «Спартак»? Останніх два роки точно. І де цей «Спартак»? - Динамівський період був у вашому футбольному житті найпродкутивніший. Чи цікавитесь ви сьогоднішнім «Динамо». Навіть так: Чи цікавить вас сьогоднішнє «Динамо»? - Сьогодні «Динамо» не існує. Це якийсь жах. Чому не грають готові гравці,за котрі віддали мільйони?Що там розказують про одаптацію. Я розумію, що хлопцю треба тиждень, щоб відіспатися, бо часоивй пояс не той та й переліт. А про яку аб=даптацію говорять далі. іба їх треба наново вчити м’яч копати? Де тактика, де якесь бачення гри, ситуації? Де взагалі бажання перемагати? Зараз там немає нічого від тої команди, що робив у свій час Валерій Васильович. Сумно. Хто винен? На мій погляд - Блохін. Чому звільняють помічників тренера а лишають головного - не мені судити. Проте це вже смішно виглядає. Таке враження, що хлопці приїжджають за годину перед грою. Для професіонала виконати тренерські настанови це як для музиканта зіграти нові ноти. Все знаєш, береш картку перед себе, інструмент і граєш а тут... професіоналам треба по півтори року на адаптацію. Це цирк. - Котра команда вам подобається? - «Металург» Запоріжжя. - В чому причина невдач «Карпат»? - В президенті. - В чому причина успіхів «Карпат»? - У фанатах. У відданих футболу людях. Вони намагаються впливати на президента. Інколи їм вдається. На відміну від Львова Івано-Франківськ не футбольне місто. Тут немає вже фанатів. - І на останок? Що ви обіцяєте батькам, котрі приводять своїх дітей у школу? - Обіцяю, що вони будуть фізично здорові. Відірвуться від комп’ютера і будуть грати в футбол. Здібні будуть заробляти футболом гроші. Особливі - будуть заробляти великі гроші. - А як можна записати дитину до вас у школу? - Можна подзвонити за телефонами: 096 386-58-59 або 066 815-46-74. Також можна прийти на заняття які тривають з 15 до 18 години у понеділок, середу, п’ятницю та суботу. - Щож ,дякую за розмову. Успіхів вам. В.К. P.S. Засновником школи є дружина Мирослава Івановича Думансього - Ольга Думанська.
