Чи знаєте в що спільного у історії нашого «Тепловика», німецького «Вольфсбурга» та англійського «Іпсвіча»; що об’єднує ямницький «Цементник», ФК «Королівка» з іспанськими «Севільєю» і «Депортиво» чи то з італійськими «Самподрією» та «Вероною»?.. Не здогадуєтеся? - Всі вони ставали чемпіонами принаймні на сьогодні лише один раз. І при цьому не надто важливо цілої країни чи окремого регіону.
У кожної команди є свій зірковий час. У одних він настає частіше і триває довше, а у інших - продовжується лише мить.  Але від цього він не є не менш дорогим і пам’ятним як для самих футболістів так і для їхніх палких прихильників. Яскраве світло тієї єдиної перемоги ще довго зігріватиме теплотою спогадів спраглі уболівальницькі серця скільки б років після тієї події не минуло.
Команд у історії десятки, сотні тисяч а чемпіонами стають одиниці обрані та найбільш достойні. Івано-Франківький «Автоливмаш» (був колись такий колектив) якраз із їх числа. Він тріумфував на Прикарпатті 1996-го року, як і «Осер» у Франції. Відтоді у обидвох Бистрицях збігло чимало води, немає вже тієї команди, встигли стати на шлях дорослого діти, які народилися у рік того успіху, а пам’ять про самобутню команду залишається і житиме та не потьмяніє.
Навіть коли узяти за мету укладати колись своєрідну футбольну енциклопедію-абетку нашого краю, то розпочинати і завершувати її пасувало тільки з «Автоливмаша» і Бойка - його незмінного керманича, якого для простоти футбольний люд інакше як Яковичем не величав. (Спокуса назвати матеріал на кшталт «ФутболМихайлівського періоду: від А до Я» повірте, була надто великою).
Їх направду неможливо розглядати нарізно. Вони настільки зріднилися, що уособлюють собою, ототожнюють одне одного і ту славетну переможну епоху. І у нашій  свідомості також. Михайло Якович по праву називає «Автоливмаш» своєю командою. Не заперечуватиме, мабуть, ніхто. Може через те і досі вагаємося: про кого з них двох більше подана нижче розповідь.
Багато в чому якраз цей феномен і став визначальним у нашому  редакційному екскурсі сторінками літопису прикарпатського аматорського футболу. Чи не заслуговує на увагу заводська дружина, яка під орудою свого тренера, перебувала на провідних ролях півтора десятка років? Подібне не може не викликати поваги і цікавості водночас. Найперше у сьогоднішнього молодого покоління уболівальників, яким не довелося застати ані самої команди, ані її славної епохи. А для тих, хто захищав її честь, хто був її прихильником, палко уболівав і пам’ятає, буде добрий привід згадати все, з ностальгією зануритись у баталії тих далеких днів, хоча б для того, щоб просто повернутися у молодість...
Тож наш сьогоднішній співрозмовник Михайло Якович Бойко - особистість направду легендарна, наставник не менш легендарної команди минулого - Івано-Франківського «Автоливмашу»