Матчем у Тлумачі завершився футбольний сезон області сезону 2013 року. Чемпіон довів, що він таки сильніший. Коломийські «Карпати» завдяки єдиному голу Олексія Родевича завоювали ще один почесний трофей – Суперкубок області.

Чудова погода, більше тисячі болільників, весь футбольний бомонд області, дві найсильніші команди за підсумками чемпіонату – все це можна було побачити 3 листопада у Тлумачі.

У цьому матчі було майже все про що мріє пересічний вболівальник. Все, окрім вилучення. Було пенальті, був забитий гол, емоції радості і розчарування, вибухи на трибунах… Отож, матч за Суперкубок вдався на славу.

Обидві команди, маючи у своєму складі хороших виконавців розпочали матч без розвідки. Номінальні гості поєдинку, богородчанці, відразу показали, що не збираються відсиджуватись в обороні і чекати свого шансу, а навпаки – команда одразу побігла вперед, а нападник «Газовика» Роман Барчук був аж занадто активним і міг «догратися» до вилучення ще в першій половині гри. Спершу Роман наче навмисне вдарив ліктем голкіпера коломиян, коли той піймав м’яч, але арбітр дав лише усне попередження, а наприкінці першого тайму Роман таки отримав жовту за те, що налякав болільників коломиян. Замахнувся під удар, коли м’яч був за лінією поля. Взагалі слід сказати, що «газовики» в цьому матчі не шкодували своїх суперників, раз-по-раз стрибаючи в ноги опонентам. Перший напівгольовий момент створили саме богородчанці. Після затяжної атаки Віктор Данищук навісив з правого флангу, а Барчук пробив головою, але удару забракло влучності. Майже відразу відповіли й коломияни, котрі не балували болільників атаками у першому таймі. Веретко прийнявши м’яч зібрав біля себе кількох суперників, віддав на Родевича і Олексій потужно пробив… прямо в руки Макогону.

І ось так, боротьбою в центрі поля, команди фактично провели весь перший тайм. Лише на 39 хвилині першої половини гри «газовики» мало не відкрили рахунок. Подача від Мельничука і ніким не прикритий Данищук не влучив у ближній кут після удару головою… а було дуже небезпечно! Коли команди вже думали про відпочинок сталось найцікавіше – пенальті. Долотко зігравши «в стіночку» з Данищук вивів того у штрафний майданчик, а Віктор впав – пенальті. Чесно кажучи, арбітр дещо рано свиснув. Захисник «Карпат» не встиг зачепити Данищука, хоча й збирався повести з тим боротьбу. До м’яча підійшов Боришкевич, пробивши в кут воріт, але коломиян врятував голкіпер відбивши м’яч на кутовий. Але його пробити Семанюк вже не дав. 0:0 на табло, претензії від «Карпат» і розпач «Газовика» - на таких подіях команди пішли відпочивати.

На другий тайм Олександр Микуляк кинув в бій Стоцького, адже розумів, що потрібно збільшувати натиски на ворота суперника. І вже на першій хвилині другого тайму Мотуз зобов’язаний був забивати! Вийшовши віч-на-віч Роман дещо задалеко відпустив м’яч чим і скористався голкіпер «Карпат». Все! Після цього вболівальники бачили лише дуже багато боротьби. А от моментів… до моментів справа не доходила. Аж на 67-й хвилині матчу коломияни заробили право на штрафний. Біля м’яча стояв Олексій Родевич, котрий готувався чи то навісити чи то пробити. Олексій вирішив перевірити пильність Макогона і це йому вдалось. Михайло відверто чекав навісу і пропустив м’яч у ближній кут – 1:0 і на фан-секторі «Карпат» задимілась шашка синьо-жовтого кольору. Гарно виглядало, але штрафувати потрібно за такі речі.

Після забитого голу коломийська команда почала відверто грати на утримання рахунку. Більше того, чемпіон почав виносити м’яч чимдуж далі і не зрозуміло куди. А «Газовик» шукав свій момент. Не щастило Боришкевичу і Маковійчуку після ударів зі штрафних. Проте був лише один, зате який момент! Після подачі від Стоцького, Микуляк, який вийшов на заміну пробивав голову в кут і м’яч, здається, навіть зачепив штангу… а йшла 94 хвилина матчу. Після цього Семанюк дав фінальний свисток, а його асистент Іван Салаш потрапив в «дружні обійми» когось із фанатського сектору «Газовика».

Церемонія нагородження, котру проводили всі високопоставленні чиновники пройшла під вигуками «Ганьба Климу». Хай там як, але сезон 2013 в Івано-Франківській області завершено, «Карпати» довели, що вони не випадково стали чемпіонати, а «Газовик» другий у чемпіонаті і фіналіст Суперкубка…

Петро Кушлик, заслужений тренер України: «Сьогоднішній матч цілком виправдав свій статус – зустрілися дві найсильніші команди сезону, як за складом виконавців, так і за турнірними показниками. Гра виправдала мої очікування. Було багато боротьби, емоцій, хоча і помилок не бракувало.

Щодо підсумку. Коли б богородчанці використали першими свої нагоди, то не мали б на що нарікати. Їхній суперник в цьому плані виявився вправнішим. В цілому підсумковий результат вважаю справедливим.

- В цілому також. Впродовж сезону були моменти, коли краще виглядав «Газовик», а іноді – навпаки. Так склалося, що «золото» здобули коломияни.

- Я є прихильником того, щоб популяризувати у такий спосіб футбол у районах. Але прикро, що стадіон не був заповнений. Тепер ось гадаю, чи не краще було провести цю гру в Івано-Франківську. Ще і з тієї причини, що серйозного футболу у місті через байдужість нашої влади, яка, здається, проспала наш футбол, давно вже не було.

- Поєдинок не був видовищним. Наклала відбиток відповідальність за результат. Було зрозуміло, що долю зустрічі може вирішити один гол. Так, зрештою, і сталося. Хоча, якщо б першими забили «газовики», гадаю вони перемогли б. Хоча у грі «Карпат» простежувалося більше думки, комбінаційності, солідності, якщо хочете. Після забитого м’яча коломияни, щоправда спростили гру, звели ризик до мінімуму, наче боячись помилитися. Богородчанці могли цим скористатися, але у їхніх діях було багато сумбуру, поспіху, і як правило браку і помилок. Загалом же підсумок протистояння за Суперкубок вважаю закономірним.

- Протистояння видалося направду бойовим, бо суперник був у нас тяжким. В першу чергу через вміння грати богородчанці на другому поверсі, вміло використовувати вертикальні передачі. Однак нам вдалося налагодити гру у центрі поля, нейтралізувати Боришкевича і це дало нам перевагу. Нехай ми не грали сьогодні у відкритий футбол, але навіть при тому за створеними моментами мали перевагу, виглядали навіть веселіше, десь навіть перебігали суперника.

- Звісно, Родевича. Його хороший удар зі штрафного, з відкруткою. І безперечно нашого голкіпера Кисилицю. Ще впродовж чемпіонату він додавав від гри до гри і на фініші діяв бездоганно. А його впевненість і спокій, майстерна гра та врівноваженість багато в чому обумовили наш сьогоднішній успіх. Без зайвої скромності скажу, що сьогодні наш воротар є найсильнішим в обласному футболі з-поміж своїх колег.

- Не лукавитиму, побоювання як такого не було, але відповідальність у ці хвилини на хлопців лягла неабияка. Я також серйозно намагався підійти до цього. Звідси і заміни пішли насамкінець, але не було жодного гарячкування. Інакше б прикро було пропустити гол перед самісіньким фінальним свистком.