- Василю Васильовичу, так у чому ж, все-таки, криється секрет такого якісного і швидкого перевтілення?
- Найперше, ми провели правильну роботу по укомплектуванні складу. Нехай це була точкова селекція, але вона далася взнаки. До команди прийшли нові виконавці, котрі, я вважаю, вдало вписалися у склд, в нашу ігрову модель. Свою роль також відіграють характер, бійцівські якості наших футболістів і матеріальна сторона справи. Нам направду пообіцяли непогані фінансові умови. Це, як на мене, основні чинники. І незважаючи на те, що повноцінної підготовки - таких зборів, як прагнулося, не було, нам все-таки вдалося сформувати команду, належним чином налаштувати її на боротьбу. Відрадно, що у нас зараз підібрався добрий колектив, у якому хороший мікроклімат.
- Схоже, керівництвом були зроблені правильні висновки із невдач минулого сезону. Яким, на Вашу думку, вони були торік?
- Передусім - це фінансові умови. В основному у нас були затримки з виплатами. Навіть на сьогодні перед гравцями ще є заборгованість за попередній сезон. А вже маємо невиплати у поточному чемпіонаті. Щоправда, все обіцяють повернути. Тому сьогодні іноді дивуюся: чому ми наразі так високо піднялися у таблиці. Інша справа - кадри, а точніше коротка лава запасних у 2013 році.
- Які ще якісні зміни, окрім кадрових, сталися у структурі клубу, в команді?
- Зміни, перш за все, повинні відбутися у свідомості, у відношенні до роботи, до обов’язків. Істотних  змін у структурі ФК не відбулося. Президентом клубу й надалі залиається Богдан Ланч, посаду начальника команди обіймає Ігор Петришин, а з юнаками, як і торік, працює Іван Анатійчук. З нового сезону ми знову повернулися до недавньої назви «Покуття-Євромодуль». Це пов’язано із тим, що команді зголосився допомагати директор заводу покрівельних матеріалів «Євромодуль» Ігор Іванович Гаврилюк. Наразі на його підтримку ми дуже розраховуємо, на неї очікуємо і сподіваємося, що наші сьогоднішні результати змусять це зробити якнайшвидше.
- Минулий чемпіонат став для Вас особисто деб’ютним у якості наставника. Як оцінюєте його для себе, що винесли, чого навчилися, або чого турнір навчив Вас?
- Той сезон дав чимало інформації по стану справ у нашій футбольній господарці загалом і по команді зокрема. Дай Бог її переосмислити і правильно використати. Маю певні ідеї, напрацювання, які вже в чомусь вдалися і ті, котрі ще очікують втілення. Але багато що не реалізувалося через брак коштів. І це коли зараз маємо здібну місцеву молодь, вибудували якусь футбольну піраміду. Обнадіює, що при правильному підході до справи за 2-3 роки матимемо у Снятині непогану команду - футболістів 20-25 виключно зі своїх виконавців. Вже нині у нашому склді грає 14 місцевих вихованців. У жодній обласній команді тепер подібного немає.
Повчальним виявилося те, що у минулому році у нас фактино не було конкуренції за місце у складі. Звідси і віддача неналежного рівня і самозаспокоєність викликана незамінністю. Додайте сюди і фінансову нестабільність впродовж всієї дистанції і отримаєте причини невдалого виступу. Було надзвичайно важко передусім мотивувати хлопців. Інший урок, який засвоїв для себе - розгледів ретельно обласний чемпіонат із середини і найперше з позиції тренера. Нехай підмітив і багато негативних моментів, але у цьому також є свій позитив.
- Однак повернімося до дня сьогоднішнього. Попри високі теперішні позиції результати Ваших поєдинків нагадують гойдалки. Чому?
- Першопричина, мабуть, у куцому міжсезонному періоді та форсованій підготовці. Нам вдалося зіграти лише 3 спаринги. Та пропри це моя команда зараз у других таймах всіх зустрічей постійно додає. А це свідчення потенціалу. Значить є ще резерви і можливості для покращення гри. А ще завдячуючи характеру і бійцівським якостям мої хлопці «витягнули» більшість із уже зіграних матчів.
- На кого  робите ставку у сезоні 2014?
- Це більш-менш рівна, збалансована у всіх ланках команда: на останньому рубежі незмінний Федоров, в обороні свої лідери - Плехтяк, Гаврилюк, у середній ланці Мироняк та Скибінський, на вістрі - Коржук. Взагалі не у моїх правилах когось виокремлювати. Наша сьогоднішня сила - у колективізмі. Тішить, що у хлопців горять очі, незважаючи ні на що вони хочуть грати, розуміють що я від них вимагаю. Я завжди готовий їх вислухати, постаратися зрозуміти, підказати. Я для них як старший товариш, але при цьому між нами існує певна субординація, зберігається дистанція.
Проте підсилитися у перерві нам не завадило б. Вже маю на приміті двійко виконавців.
- Як охарактеризуєте уже зіграні Вашою командою поєдинки?
- Змістовною була гра проти калушан, особливо другий тайм. Непогано вдалася прем’єрна гра з коломиянами. Гіркий осад залишається тільки від одного протистояння - з «Нафтовиком».
- Чому саме?
- Злий жарт, очевидно, зіграла саме моя впевненість у тому, що ми не повинні програти. Це передалося і хлопцям. До того ж і статистика попередніх зустрічей  свідчила, що наша команда завжди вдало грала в Долині. При усій повазі до «Нафтовика» не мали ми права поступитися цій команді. Хоча таки двох наших гравців вилучили та ще й пенальті призначили, вважаю ми перегравали суперника навіть удев’ятьох.
- Кубковий шлях снятинців, здавалося, міг бути дещо довшим...
- Ще раз повернуся до короткого міжсезоння. Тому кубкові ігри передусім розглядали як спаринги. До того ж це було дуже зручно, бо якраз четвер у нас - тренувальний день. У повторних іграх проти команд з П’ядиків і Підгір’я задіяли молодь. Попри те, що у Підгір’ї хороша команда, переконаний, ми повинні були знімати всі питання виходу до наступної стадії ще у домашньому поєдинку.
- Перебування у стані лідерів не заважає команді, не тисне на неї? Чи може у зв’язку з  цим якось коригуються турнірні завдання?
- Якихось конкретних турнірних орієнтирів ми не маємо. Наше завдання - намагатися перемагати у кожній грі і цим заробляти гроші. Зараз очікуємо обіцяного заборгованого. Вже була така ситуація, що снятинська команда була однією ногою поза чемпіонатом. Ми могли знятися - вже кілька разів були налаштовані не виходити на поле. У Франківськ на гру з «Нікою» добиралися на власних автомобілях.
- Скільки команда може ще терпіти і чого надалі варто очікувати?
- Гадаю надважливе наступне наше протистояння з турнірної точки зору проти Турки має стати якраз отим часом «Х». До того ж це буде снятинсько-коломийське дербі, у яких завжди своя напруга. Якщо щось після цієї гри не зміниться у кращу сторону, то я вже не знаю,що маю говорити своїм футболістам. А обманювати їх я не хочу і не можу.  Вдячний хлопцям за те, що вони й так все розуміють. Може тому ще й продовжують виходити на поле.
- Найгіршого варіанту розвитку подій виключати не слід?
- Як я надіюся на те, що припиняться в Україні бойові дії і не буде війни, таку ж упевненість маю, що у нас у команді ситуація покращиться і все вийде на лад. Хоча б тому, що наші зусилля - мої, нашого президента Б.Ланча, І.Петришина, С.Максим’юка не повинні зійти намарне. У міжсезоння ми багато їх доклали, щоб не загубити команду, не втратити її для Снятинщини.
Прикро буде розгубити все саме зараз, у час, коли почала вимальовуватися непогана команда, причому з хорошим потенціалом, коли і вситупаємо наче непогано. На мою думку, вже сьогодні потрібно це підтримати і намагатися розвинути. Хочеться стбільності, впевненості, винагород, хоча і не великих, але власних - після кожної з проведених ігор.
- Коли ж відволіктися від думок не дуже веселих, скажіть, як Вам перебіг цьогорічного чемпіонату?
- Колектив з Брошнева виокремлюється серед інших і не лише результатами, а найперше - грою. Незабаром на нас очікує очна зустріч. Готуватися до неї принаймні я особисто уже розпочав. Із розмов з фахівцями, колегами, із переглянутих відеоматеріалів роблю висновки що на сьогодні «Кроно-Карпати» є однозначними фаворитами. Чимало інформації дало їхнє дербі з «Перегінськом». Грати у десятьох і поступаючись перемогти - це багато важить. Та ще й характеризує команду як сильного супротивника. Але грати з усіма можна. Це наша команда підтверджує зараз і доводитиме надалі.
- Ось спостерігаю, навіть біля бровки поля Ви видаєтеся все таким же нестрмним, яким колись були у грі.
- Здається, тренерство додало мені ще більшої емоційності. Як не намагаюся себе стримати до гри, але з першого свистка все повторюється знову. Мені важко бути поза полем - все ще тягне на нього. Хочеться постійно щось підказати, чимось допомогти. Непросто буває тоді, коли ти знаєш можливості свого підопічного, а він, буває, помиляється у найпростіших ситуаціях. Як тут не бути експресивним?
- То ж виходьте на поле. Чи вже не плануєте?
- Все може трапитися. Я включений у заявку команди і є ретім запасним. Зі старту чемпіонату я не міг допомогти хлопцям, бо мав проблеми із спиною. Зараз, на щастя, все вже в  порядку, але бачу вони справляються й без мене.

На цій оптимістичній ноті,  здавалося, вже можна було сміливо ставити крапку. Але може через те, що наш діалог відбувався не у камерній атмосфері, а як це найчастіше водиться та і найбільше пасує, на стадіоні, під час перегляду футбольних баталій, то спілкування несподівано перейшло у дещо іншу, але також футбольну площину. Тому подальша розмова на важливі та актуальні теми і злободенні проблеми гри  мільйонів видалася не менш цікавою і тривалою. Продовження інтерв’ю із гостем номера, цікавим співбесідником у наступному номері «Матчу».
Ігор Костюк.
Фото Петра Белея