Про подібний феномен взагалі-то існує дві полярно-протилежні думки: або «на дітях геніїв природа відпочиває», або звичніше для нас , «яблуко від яблуні...». У нашому конкретному випадку це однозначно друге. Олег Гнатишин - гравець, який зірок з неба не хапав, не міг похизуватися титулами та гучними звитягами, але на полі щоразу віддавався сповна. Йому не судилося виступати на найвищому футбольному рівні, але на теренах обласного футболу його ім’я, гра та майстерність добре знані і не можуть не викликати поваги. Вихованець ДЮСШ №2 та ДЮСШ Прикарпаття (тренери В.Луцький та С.Рибак) він доволі рано розпочав виступи у обласних змаганнях. Тоді йому не було ще і 17-ти. Продовжує Олег радувати нас своєю грою і до нині. Він виступав свого часу за команди Отинії, Угринова, Струпкова, різні колективи в структурі ФК «Прикарпаття», найповніше розкрився у франківському «Автоливмаші»... Останніми роками наш герой не без успіху захищав кольори ямницького «Вихору» та поберезького «Дністра-Рітаса». Провівши значну частину матчів у середній ланці Олег хоча і забивав не часто, але полюбляв цю справу і робив це іноді вишукано, зі смаком.
Тепер про інше. Олег та його старший брат Тарас є синами відомого на Прикарпатті гравця із славного покоління спартаківців епохи кінця 1960-х середини 1970-х., вправного бомбардира Михайла Гнатишина. То ж задаєшся питанням: чи могло у цій сім’ї бути інакше?
Згадуємо про це не просто так, а з того приводу, що саме Олег Гнатишин виграв суперечку бомбардирів у змаганнях Християнської Футбольної  ліги, які фінішували нещодавно. Про те, як голеадор торував собі шлях до вершини, про турнір, про поєдинки і, звісно, голи говоримо з винуватцем події та нашим гостем номера.