- Олеже, щиро вітаю з перемогою у суперечці найвлучніших. Скільки достатньо забити, щоб стати кращим серед стрільців?
- Цього разу довелося відзначитися три десятки разів. У підсумку мені вдалося назабивати 31 м’яч.
- Схоже цього виявилося дещо замало, адже не допомогло твоїй команді перемогти у турнірі?
- Саме через це залишились якісь неоднозначні відчуття. Та коли відкинути емоції, задуматися і оцінити пройдене - виступили ми не зле: потрапили до числа медалістів, стали бронзовими призерами. У попередні сезони такого не траплялося. Четвертий сезон ми приймаємо участь у змаганнях обласної християнської ліги. перші два роки наша дружина мала назву ФК «Соліт», а цей і попередній сезон граємо під назвою «Ельдорадо-Галицький двір». 2012-го ми фінішували п’ятими, у минулому році посіли 6-те місце, і ось нарешті сягнули медалей.
- Наскільки я зрозумів, позитиву від сезону у тебе все ж більше...
- Безперечно. В цілому, так і є, коли нам підкорилася бронзова вершина. Однак складався чемпіонат для нас далеко не просто. Через незбалансованість складу ми дещо засиділися на старті - у перших трьох іграх здобули всього одне очко. Десь нам не пішло, не все попервах виходило. Інші в той час свої пункти справно набирали. Та коли нам вдалося підсилитися ми виправили ситуацію.
- Познайом, будь ласка наших читачів зі своїми одноклубниками.
- У сезоні, що минув, «Ельдорадо-Галицький двір» постав колективом, у якому вдало було поєднано досвід і майстерність старших футболістів із  завзяттям амбіційної молоді. Судіть самі, наші кольори захищали, окрім мене, мій брат Тарас, котрому 38 років, наш голкіпер - мій ровесник Мафтій Кудла, досвідчений Володимир Іванов. Разом із тим вдало діяли молодші наші виконавці Андрій Новицький з ФК «Калуш», Богдан Гутник з долинського «Нафтовика», Тарас Онуфрак з Підгір’я, Ростислав Човган з Крихівців та інші.
- Які чинники обумовили твою швидкострільність і результативну гру, як вважаєш?
- На відміну від команди для мене особисто початок виявився вдалим. Навіть у важких поєдинках, котрі тоді складалися найчастіше не на нашу користь, де вигравали почасти натужно з перевагою в 1-2 м’ячі, а то і узагалі задовільнялися нічиїми, вдавалося забивати голи, котрі ставали вирішальними. Так сталося, що у тих зустрічах, де потрібно було комусь із нас взяти відповідальність за колектив, мені вдавалося забивати. З кожним голом з’являлася впевненість у власних силах.
- Скільки найбільше м’ячів вдавалося забивати опонентам за один поєдинок?
- Було три гри, у яких я забивав по 5 голів - «Ютіму-КЕП-2», «Торнадо» і «Спарті».
- Як відомо, особливу цінність голи кращого бомбардира мають у протистояннях з головними конкурентами, лідерами...
- Я забивав чемпіону - команді «Курінь-ПАС» у двох поєдинках чемпіонату. По м’ячу поклав у першому та другому колах у ворота срібного призера - «Зорі». З 22-х поєдинків не вдавалося засмучувати голкіперів тільки у трьох чи чотирьох зустрічах.
- Хто із партнерів найчастіше допомагав тобі вражати ворота суперників?
- Всі наші голи - виключно заслуга усієї команди. І мої голи також більше плід зусиль одноклубників. У нас у складі ледь не кожен футболіст вміє і забити і віддати результативну останню передачу. Я також достатньо асистував. За нас голами відзначалися всі. Просто так траплялося, що я робив це частіше - у вирішальний момент хлопці довіряли мені більше.  Дуже багато я поклав м’ячів з передач Новицького. Він як ніхто вміє вчасно, а головне зручно віддати останній вирішальний пас. Хай там як, але я вдячний усім своїм партнерам.
- А чи міг забити більше?
- Мабуть. Щоматчу мав кілька слушних  нагод, котрі не реалізовував. Ще м’ячів 5-6 міг би забити.
- Коли почав задумуватися про лаври кращого бомбардира турніру?
- Несміливі думки про це з’явилися в пору, коли я почав забивати серіями. За 5 турів вдалося відзначитися 18 разів. Тож гріх було бодай потайки не помріяти про щось подібне.
- Як пильно слідкував за конкурентами?
- Спершу не надавав цьому значення, навіть коли виходило забивати у кожній грі. Забивати було приємно, але бомбардирство у жодному разі не було самоціллю. До середини перегонів про подібне і гадки не мав, просто не звертав на це уваги. Концентрувався на кожній наступній грі, на вдалому для нашої команди результаті. Адже мали завдання - позмагатися за призові місця. Коли в цьому питанні у «Ельдорадо-Галицького двору» почали вимальовуватися непогані перспективи, а я відчув смак голів, ось тоді вже стало цікаво позмагатися за бомбардирську пальму першості. Коли з’явився невеличкий відрив мрія поволі почала набирати реальних обрисів. Основного конкурента я мав достоту серйозного. Назар Данів - опонент направду достойний. У сезоні 2013/14 він став кращим бомбардиром області  з футзалу. До того ж він молодший за мене. Та і команда, за яку він виступав, також досить вправна. В підсумку я випередив Даніва на три голи.
- Як охарактеризуєш змагання Християнської ліги загалом і останній сезон зокрема?
- Передусім приваблює добра організація, змагальний порядок і організованість  навіть у дрібницях. Серед інших плюсів - ритмічний календар та структура турніру, який налічує три ліги. Причому міграція між дивізіонами відбувається виключно за спортивним принципом. До того ж, колективи, які прагнуть взяти участь у змаганнях,змушені розпочинати у нижчих лігах. Вважаю це справедливим. Інший позитив, як на мене, що у турнірі беруть участь гравці, які одночасно  виступають у інших змаганнях. Це добре і для футболістів і для ліги в цілому. Подібне надає баталіям популярності і престижності. Вважаю, що вже сьогодні Християнська ліга  не поступається чемпіонатам міста і області з футзалу. Пригадую, коли на початках змагань нашій команді тільки-но запропонували взяти участь у новому турнірі ми поставилися скептично і навіть з недовірою. А коли спробували - привабило, затягнуло, як кажуть. Тепер не шкодуємо, бо і досі граємо. Ліга з кожним сезоном стає сильнішою а цьогорічні перегони якісніші за попередні найперше через залучення вправних досвідчених виконавців, багато з яких успішно виступали на професійному та обласному рівні. Вони однозначно збагачують наші змагання. У нашій команді таких майстрів достатньо.
- А у інших?
- Навіть у колективах, що змагаються у першій та другій лігах таких виконавців вистачає. Приміром у команді «JOMA» це Соколенко, Микуляк, Макогон, Дорош, Хома, у «Темі-Станіславів» - Д.Гуменяк, Щеглюк, в складі  ФК «Звір»  грає Роман Партан...
- Підсумки чемпіонату 2014 вважаєш справедливими і об’єктивними?
- Коли трійка призерів має відрив від інших більше аніж 10 очок, то про що казати.
- Кого із суперників і які поєдинки вирізняєш для себе?
- Найперше - поєдинки з лідерами - чемпіоном «Курінь-ПАСом»  і «Зорею», що фінішувала другою. Одного разу ми «Зорю» обіграли, але цього виявилося замало. Втратили шанс зайняти вище місце,загубивши важливі пункти в очних протистояннях. За організацією командної взаємодії вище за інших ставлю «Візу-Вторму», що знялася після першого кола,  а ще команду  «Атлетік», кольори якої захищали молоді вихованці школи футзального «Урагану». Гадаю наступного сезону, якщо вони гратимуть на такому рівні, як цьогоріч, то мають усі шанси боротися за призові місця.
- Яким для тебе буде наступний футбольний орієнтир?
- У Християнської ліги - добрі перспективи і хороше майбутнє. Із задоволенням продовжуватиму виступати у турнірі. Прагнутиму захистити титул бомбардира,хоча розумію, що зробити це буде непросто. А ще - з командою хочу посісти місце вище за попередні і цьогорічне. Сподіваюся таки стати чемпіоном.
- Залишається побажати тобі у цьому прагненні удачі.
- Щиро вдячний.
Ігор Костюк.