На посаду наставника колективу розпочалися інтенсивні пошуки. Розглядалося чимало кандидатур. Прогнозів не бракувало: ледь не щодня у кулуарах активно мусувалися чесноти того чи іншого достойника. Новина, чи то припущення, щодо запрошення до Яремче Володимира Ковалюка вперше з’явилася в середині лютого. Однак сам Володимир Васильович першим довідувався про своє призначення не з інтернет-павутини, а з дзвінків знайомих та друзів. І був цим немало подивований, хоча і ставився до усього з властивою іронією.

Та, як кажуть, чому бути, того не оминути. Ледь не за тиждень до початку нового чемпіонату очільники «Карпат» таки довірили цю важливу місію молодому наставнику. Позаду вже чверть змагальної дистанції. Чим не привід підбити проміжні підсумки. Про труднощі становлення, турнірні орієнтири, здобутки і втрати і спілкуємось з гостем номера Володимиром Ковалюком.

- Найперше привабила перспектива роботи з молодими футболістами. Наразі в області мало наставників, які хотіли б «бавитися» з молоддю. Всі прагнуть досягнути результату одразу, я б сказав, ледь не завтра, а навіть «ще вчора». Тому більшості цей шлях не підходить. А мені – цікаво: самому вдосконалюватися, бачити як «ростуть» хлопці, поступово додають в майстерності.

- Мова з керівництвом одразу йшла про омолодження складу. Причому в порівнянні з минулим сезоном - значне. Тому, природно, над завдань не ставилося.

- У тому часовому цейтноті та передстартовій лихоманці нам залишилося все те, що не підійшло іншим. З цього довелося ліпити і фактично, як то кажуть, «з листа» починати грати. В основному зробили ставку на колектив гравців 1995 р.н. вихованців тренера Віктора Поптанича. Це був і вимушений, і необхідний крок. Цим хлопчакам вже по 18 років – найвища пора грати у великий футбол. А де навчитися цьому як не у баталіях хоча б обласного рівня.

Можна було запросити ще кількох гравців, але наша молода команда має доволі скромні умови, тому майстерніші вихованці прагнуть грати сьогодні у колективах, де є кращі фінансові умови.

- Місцевих футболістів, які б могли грати вже нині чи найближчим часом, ще немає. Тому тренуватися змушені в обласному центрі. Ще і через те, що наші вихованці вчаться, вони є студентами. Інша проблема – немає де повноцінно тренуватися. Наразі зі згоди Йосипа Бербеця займаємося на запасних полях МЦС «Рух». Проблема полів не лише у нас – це біда у всій державі. Молодь необхідно вчити у нормальних умовах, інакше… Низька реалізація моментів найперше пов’язана напряму з якістю полів.

- Однозначно важким – календар до того ж «підсобив» із суперниками: брошнівці, тлумачани, богородчанці. Я гадав, що у цих іграх ми виступимо слабше. Передусім бажав, щоб поразки, коли вони стануться, були менш дошкульними і не такими відчутними. Бо невдачі могли надламати хлопців психологічно. До того ж у такому віці їм властива нестабільність – одну гру вони грають добре, а наступну – як правило провалюють. Так сталося у кубковому поєдинку з «Гранітом». Після «Газовика» (3:3), де мої підопічні непогано себе проявили, у Тлумачі вони, схоже, відчули себе ледь не «зірками». І виявилися неготовими до супротиву, а перелаштуватися за ходом гри вже не змогли. Не повели за собою того дня команду й її нинішні лідери – І. Ципердюк та Чопик, хоча у іграх чемпіонату нарікань на їхні дії у мене немає. Нам не вистачає сьогодні досвідчених виконавців, принаймі у кожну з ланок, без яких добротну команду швидко не побудуєш. Більшість із нинішніх виконавців «Карпат» тільки-но роблять перші кроки у дорослому футболі. Дотепер вони переважно грали на дитячо-юнацькому рівні. А одразу безболісно перелаштуватися вдається не кожному, навіть на рівні обласних турнірів.

- Готувати молодих футболістів – це також звершення, особистий здобуток. Я, як і мої підопічні у футболі роблю на тренерському шляху перші кроки. Невдачі, що будуть на цьому шляху, переконаний, мене не зламають, а навпаки – загартують. Негаразди, як правило, явища тимчасові. У минулому чемпіонаті я нетривалий час працював в Угринові. Там також із молоді за короткий період вдалося створити непогану командочку. Шкода, що продовження не вийшло, і ми її загубили. Ось тепер з’явився шанс в Яремче попрацювати на перспективу.

- Сподіваюся в найближчому майбутньому. Вірю у створення в області майстрівської команди, хоча б другої ліги. Бажано, щоб люди, від яких це залежить, зрозуміли необхідність такого кроку. І тоді всі разом спільними зусиллями не на словах, а на ділі спрацюємо на благо прикарпатського футболу. І дитячі тренери, тренери молоді повинні бути до цього готові. Як буде команда, де тоді брати «кадри»? А так, вони вже будуть, приміром у Яремче чи «Тепловику», де останнім часом зробили ставку на омолодження, чи у інших колективах. Головне, щоб праця усіх без винятку наставників, які виховують молоду футбольну зміну, вкотре не пішла в пісок, щоб їхні зусилля не виявилися марними. І це стане для усієї футбольної спільноти краю найвищою винагородою.